В'їхали в нову квартиру, а там сусід зверху постійно дружину свою бив, судячи з криків, ударів, ниття, стогонів. 

Приходять якось ці самі сусіди до нас в гості. 

Миловидні чоловік з дружиною, молоді, красиві, добрі. Ну типу: ось хочемо познайомитися, туди сюди. Ми їх пустили, чай попили, поспілкувалися, і ось вони вже йдуть. 

Я стою проводжаю і на прощання вирішив як би натякнути їм, щоб сильно не шуміли.

Кажу, а ви чого так галасуйте вечорами, у вас там гурток вільної боротьби, або пристрасть така? А хлопець в подиві: що, де. коли? Я кажу, так майже кожен день, через день. І вчора, і минулого тижня. 

Хлопець дивиться на дівчину і говорить: "Взагалі-то я тільки з вахти приїхав, дружина вдома сама була!".

Ось мені ніяково якось стало, кажу: "Ну, почулося значить". А він їй ходімо додому. Крики в той вечір були найгучніші. А міг би нічого і не знати.