Глибина місця поховання небіжчика у більшості країн, виявляється, регламентована не релігійними, а суто практичними та гігієнічними міркуваннями.

В англійській мові є одна фраза, яка перекладається як «6 футів вниз». Промовляючи її, люди мають на увазі смерть або похорон. Але навряд чи хто-небудь замислювався, чому померлих людей ховають саме на 6-футовий глибині (2 метра).

Це традиція бере свій початок з 1655 року, коли вся Англія була спустошена бубонною чумою. У ці жахливі роки люди побоювалися поширення інфекції, і мер Лондона видав спеціальний наказ, який регламентував, як потрібно вчиняти з тілами померлих, щоб уникнути поширення заражень. Саме тоді було вирішено викопувати могили на глибину 6 футів.

Багато людей сумнівалися, що це було правильне рішення, тому що інфекція, в першу чергу, переносилася комахами, а не тілами померлих. Як би там не було, цей стандарт залишився і до цього дня.

У США, наприклад, стандарт глибини варіюється від штату до штату. У багатьох випадках - це 79 дюймів (1 дюйм = 2,54 см * 78 = 200,66 см) 

Виходить, влада деяких штатів вважає, що  два метри цілком достатньо. Але бувають і випадки, коли померлих людей поміщають на глибину в 4 метри: це робиться для того, щоб на поверхні залишалося місце і для інших небіжчиків.

Зазвичай дана процедура застосовується у випадку з родичами і близькими людьми.


2 метра глибини вважається сьогодні найпоширенішим стандартом. Глибина, що перевищує даний показник, може викликати проблеми, наприклад, в Новому Орлеані, де багато підземних водних потоків. Більш того, бували випадки, коли труни, зариті занадто глибоко, виштовхувалися з грунту.

У Великобританії, наприклад, люди дотримуються того самого стандарту, прийнятого кілька століть назад. Зрозуміло, що причина зовсім інша. Спеціальні служби закликають людей дотримуватися запобіжних заходів: труни потрібно закопувати на таку глибини, щоб тварини не змогли викопати могилу і оголити тіло або труну.